Анотація
Фундаментальна «Історія запорізьких козаків» у трьох томах (СПб, 1892, 1895, 1897) стала підсумком багаторічної дослідницької роботи вченого, розпочатої ще в студентські роки. Безпосереднє намір написати цей твір виник у Яворницького в 1889 році, після видання двотомної праці «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу». Для її створення Дмитро Іванович використовував такі фундаментальні видання документів як «Архів Південно-Західної Росії», «Акти, що відносяться до історії Південної і Західної Росії», «Пам'ятники, видані тимчасовою комісією», власні збірники, численні публікації окремих пам'яток і документів . Велику увагу присвятив історик наративних джерел, починаючи від Геродота і закінчуючи своїм сучасником, нащадком запорожців Коржем. Особливою пошаною автора користуються літописи і хроніки — давньоруські, козацькі, польські. Загалом бібліографія першого тому (першого видання) налічує 170 позицій. Іншим, не менш істотним джерелом «Історії запорізьких козаків» були неопубліковані документи з російських та українських архівів, бібліотек, приватних зібрань. Широко залучив автор до свого твору і праці своїх попередників — Р. Міллера, С. Соловйова, Маркевича, О. Рігельмана, О. Скальковського, П. Куліша, М. Максимовича, М. Костомарова, В. Антоновича та десятків інших. Велику групу джерел, які використовував Д. І. Яворницький, складали матеріальні пам'ятки музейних та приватних колекцій, значний археологічний матеріал, отриманий під час численних експедицій. Величезне значення (особливо це помітно в першому томі) надавав автор фольклорно-етнографічних досліджень регіону Запоріжжя, вивчення його топографії, топоніміки, гідрографії, географії, ботаніки, зоології.