Книга шкіряна "Історія Мідії". Рогозина З.А.

Мідія (грецькою) — стародавня східна держава, старорсеографічна область на заході Ірану, аракс і гори Ельбурс на півночі до кордону Персії (Фарса) на півдні і від гір Загроса на заході до пустелі Деште-Кевір на сході, населені іранськими племенами. Мідійське царство існувало 670 року до н. е. — 550 року до н. е.

   Мідійці були дуже близькі до персів і з мови, і релігії, і звичаїв. Вони носили довге волосся і бороди; як і перси і всі іранці, вони носили штани, короткі сапожки і на поясі — акінак (середнє між довгим кинджалом і коротким мечем), колишній розпізнавальний знак вільного чоловіка. На відміну від персів, вони одягали не вузькі куртки, а довгі вільні шати з великими рукавами (їх швидко перейняла перська знати і зневажали греки, вважаючи «женими»); від персів їх також вирізняв особливий вид голів. Мідійські піхотинці були озброєні короткими списами та плетеними, обтяжені шкірою щитами. Але, на відміну від персів, які боролись у пішому бою, мідійці славилися своєю кінницею. Мідійський цар воював у центрі війська, стоячи в ассирійській колісниці — звичай персів. Як і всі іранські народи, мідійці використовували пластинчасте озброєння, яке покривало і вершників, і коней.

• Висота, мм: 290 мм
• Ширина, мм: 210 мм
• Матеріал: Меди, срібло, золото, цілодобова палітурка, подарунковий футляр, емаль, скань, кольоровий друк з малюнками
• Автор: З.А. Рогозіна